Інші носії інформації
Перфокарта:
На цій фотографії зображено перфокарту, на якій не записано жодної інформації (тобто вона "чиста"). Інформація на такі перфокарти записувалася з допомогою проколу дірок у певних місцях, якщо був прокол то це "1", а якщо проколу в певному місці не має тоді "0". На першому і трьох останніх радях відмічалася службова інформація, а от вісім рядів (від ряду з нулями до ряду з сімірками) це якраз ряди де зберігалися самі дані у вигляді проколотих точок, точки проколювалися де треба на місці зазначених цифр ряду. Зріз у верхньому лівому куті показує де "початок" перфокарти, очевидно, що цією стороною її вставляли в привід зчитування/запису на перфокарти. Наперед хочу сказати що дана перфокарта має об'єм пам'яті 80 байт! Тобто одна звичайна дискета на 1,44 мегабайта може зберігати приблизно скільки інформації як 18000 перфокарт!!! Тепер, надіюся, ви уявляєте чому коли винайшли дискети то казали що в мить стали непотрібні тонни перфокарт.
При нагоді хочу показати як записувалася інформація на перфокарти. Наприклад на дану перфокарту нам потрібно записати слово "Привіт". Ми знаємо що комп'ютер у своїй роботі використовує тільки нулі і одиниці (немає електричного сигналу/ є сигнал) Ці нулі і одиниці називаються бітами. 8 біт дорівнює одному байту. Отож в байті є 8 цифр "0" або "1", які можуть бути розміщені у різних комбінаціях, наприклад це все байти: 01010101, 00000000, 01100100, 11111100... Як бачимо комбінацій розміщень нулів і одиниць в байті може бути дуже багато, а всього їх 256. Тобто "різних байтів" у комп'ютері є 256, Але для зручності людей ці байти комп'ютер позначає символами алфавіту, цифрами і різними знаками, адже нам легше сприйняти букву "Н" ніж, наприклад, комбінацію "11000101". Ці способи позначення двійкових комбінацій називаються кодовими таблицями, в кожній операційній системі вони різні, і в кожному компю'тері, але також можуть бути і одинакові, і взагалі програміст може сам поміняти вигляд комп'ютерних символів на свій розуд, так як це робить відома програма для DOS - keyrus, ця програма добавляє кириличні букви у стандартну таблицю символів операційної системи DOS (яка створювалась у америці де про кирилицю звісно ніхто не думав), і тепер ми можемо створювати і комфортно працювати у програмах де натписи написано кирилицею, а якщо не запускати програми keyrus то замість кириличних натписів будуть різні "аерогліфи" тобто інші не кириличні симовли.
Надіюся ви вже зрозуміли, що і кожна буква зі слова "привіт" має свій двійковий аналог. Щоб перевести слово ми скористаємося кодовою сторінкою операційної системи MS-DOS, її кодова сторінка називається ASCII, а у Windows, наприклад, кодова сторінка називається windows-1251. Для запису слова "привіт" спершу треба перевести кожну його букву (байт) в десятковий код таблиці ASCII, таблиці кодів я вже не пам'ятаю :) і книги з кодами при собі зараз не має, тому довелося на швидкоруч "склепати" програму на паскалі яка видала мені десяткові коди кожної букви слова "привіт"
Сама програма простенька до не можливого, але стандартна функція паскаля "ord" нам дуже допомогла :
Writeln(ord('П'));
Writeln(ord('р'));
Writeln(ord('и'));
Writeln(ord('в'));
Writeln(ord('i'));
Writeln(ord('т'));
End.
143 - 10001111
224 - 11100000
168 - 10101000
162 - 10100010
105 - 01101001
226 - 11100010
Усе! ми отримали двійкові коди які можна "записати" на перфокарту, якщо дивитися на перфокарту як на фотографії вище то записуються дані починаючи з верхнього лівого кута і далі вниз, а наступний байт знову зверху зліва, під попереднім байтом і так далі... От як буде виглядати записане слово "привіт" на перфокарті (червоними цятками позначені одиниці, а нулів "не має" вірніше вони не відмічені). Тепер якщо попробувати зчитати цю перфокарту то комп'ютер зчитає одиниці, а там де світлового/механічного контакту не буде (бо дірки не пробиті) комп'ютер "зрозуміє" що на перфокарті "записано" нулі. Піля цього програма комп'ютера перекодує двійкові коди в коди символів і вже відповідно до цих кодів виведе на екран надпис "привіт".
Звичайно письмовим способом на дану перфокарту можна записати більше, але комп'ютер не розуміє письма (тим більше такі старі комп'ютери де використовувались перфокарти) тому перфокарти довгий час залишались єдиним більш-менш "швидким" і дешевим цифровим способом вводу програм і даних в комп'ютери. Після багатьох років такого способу вводу дискети зробили величезну революцію, нам навіть тепер важко уявити як дискета полегшила людям життя.
Перфострічка:
На наступному фото котушка з перфострічкою. Інформація тут також записувалася способом пробитих дірочок. Проте на перфострічці обробка даних йде швидше, завдяки тому що стрічка змотана і потім може бути прочитана вся послідовно. Ця котушка діаметром близько 5 сантиметрів.
Флеш вінчестер:
Флешка від фірми Transcend, об'ємом в 16 мегабайт, але інтерфейс підєднання у неї не USB, а IDE. Тобто її можна підєднати до любого комп'ютера з IDE розємами і вона визначиться біосом як вінчестер на 16 мегабайт, не багато, але для для ОС DOS і сервісних програм цілком вистачить, крім того такий вінчестер абсолютно безшумний (оскільки не має рухомих деталей) а також споживає дуже мало живлення (підключається до +5 вольт від звичайного розєму блока живлення комп'ютера) На "флешці" також присутні джампери де можна вибрати конфігурацію пристрою "master/slave", а також дозволити захист від запису на диск, джампер "lock/unlock"
інтерфейс IDE для підключення до комп'ютера:
Перехідник з CF на IDE:
А це перехідник з карток пам'яті Compact Flash на IDE! він дозволяє карточку пам'яті CF підключити до IDE каналу комп'ютера. Після включення комп'ютера карточка пам'яті знаходиться біосом як звичайний вінчестер. Такий перехідник дуже цінний, адже дозволяє зберігати справжні жорсткі диски, а замість них використовувати карточки пам'яті, завдяки цьому справжні вінчестери "проживуть" довше. Фото:
Перехідник з CF на ноутбучний IDE:
Перехідник повністю аналогічний попередньому проте роз'єм IDE не звичайний, а зразу ноутбучний. Таким чином можна використовувати картки пам'яті Compact Flash в ноутбуках замісь вінчестерів. До даного перехідника в мене навіть є інструкція :)
Адаптер PCMCIA - CF
Цей адаптер дозволяє картки пам'яті Compact Flash підключати прямо в слот PCMCIA який широко використовується у ноутбуках. Таким способом можна отримати додатковий диск в старих ноутбуках де вінчестери були малого об'єму. Через цей адаптер картки пам'яті бачить люба версія windows. І навіть можлива загрузка системи з такого диску де це підтримує біос (завантаження з PCMCIA пристрою)
Диск DVD-RAM
Цікавий диск DVD-RAM. Мені покищо невідомо де він використовувався але звичайні DVD приводи його не читають і не пишуть на нього. Диск має спеціфічну структуру поверхні.
Поверхня диска:
Невідомий пристрій:
Цікавий девайс, з зовні подібний на флоппі дисковод, по розміру такий самий, але з якими дискетами/картами працював цей пристрій невідомо. Роль головки читання/запису виконує лише якась одна "мікросхема", також знизу на платі є контактні доріжки розміжені по колу, можливо вони створювали якесь магнітне поле... Більше про пристрій нічого невідомо, маркіровки немає, роз'єм для підключення нестандартний. Судячи по деталях пристрій виготовлено на території колишнього СРСР.
Вигляд знизу
