Далекий 1967 рік. Спеціалісти лабораторії ІВМ з Сан-Хосе, котрі займаються розробкою носіїв інформації намагаються створити не дорогий пристрій, спроможний зберігати і передавати мікропрограми для процесорів, мейнфреймів і управляючих модулів. Ціна пристрою не повинна перевищувати 5 доларів США (інакше, його не можна буде вважати замінним). В постачанні не повинно виникати ніяких ускладнень, а в якості сумнівів.
Зараз на дворі 2008 рік, пройшов 41 рік після появлення першого праобразу дискети, але дискета продовжує жити! В чому ж секрет такої живучості цього "пережитку" минулого, такого як матричний принтер чи com-порт? Мені здається загадка в співвідношення ціна/надійність/якість. Нам зараз важко зрозуміти який переворот в свій час викликала звичайна дискета. А жаль! В момент стали не потрібні тонни перфокарт і кілометри магнітної плівки. Один пластиковий конверт і ніяких проблем та помилок.
Вважається що floppy disks drive був розроблений у 1971 році для вирішення задачі з якою корпорація ІВМ зіткнулася при створенні комп'ютера System 370. Проблема полягала в тому, що програми, які зберігалися в пам'яті на напівпровідниках кожного разу стиралися, коли вимикалося живлення комп'ютера. Для "перезагрузки" машини, доводилось знову записувати в пам'ять керуючу програму - пригадує Ел Шугарт, тоді він був менеджером по запамятовуючим пристроям прямого доступу в ІВМ. Пізніше засновник компанії Shugart Associates і виробника пристроїв збереження інформації - Seagate Technology.
Хоча Шугарта нерідко називають батьком дискети, сам він вважає, що її створив Дєвід Нобл. Нобл був старшим менеджером лабораторії в Сан-Хосе і мужньо виносив на своїх плечах важкість роботи в якості єдиного підлеглого Шугарта.
Передусім Нобл пробував існуючу тоді технології. Але швидко зрозумів, що потрібно шукати принципово нові шляхи. Саме тоді і була запропонована перша дискета. Протягом року Нобл (група якого уже значно поповнилась) закінчив роботу над пристроєм, який отримав від ІВМ назву "диск пам'яті". Це фактично була дискета. вона представляла собою 8-ми дюймовий пластиковий диск покритий закиссю заліза, з дискети можна було тільки "читати", ємність диска - 80 кілобайт. Поворотним моментом в створенні дискети було винайдення захисного футляра. "Ми добились того, що наш диск працював, але ми ніяк не могли дістати йому хорошу захисну оболонку", - пригадував Шугарт. - "Люба пилинка начисто знищувала дані. відсоток помилок був дуже великий". І ось розробникам "прийшла в голову" ідея помістити пристрій в футляр з нетканого матерялу, який забезпечив би постійне протирання поверхні дискети в процесі її обертання. Таким чином, поверхня її завжди залишалася чистою. "Ця ідея в кінцевому результаті вирішила всю справу", - вважає Шугарт. Після різних дослідів і експерементів дискета була встроєна в System 370, це відбулося у 1971 році. Крім того вона використовувалася для загрузки мікропрограм в контроллер дискового пакета Merlin 3330 компанії ІВМ.
Але все ж таки конструкція дискети, котра появилась у 1971 році, не стала стандартом для галузі. вважає Джим Портер, сьогодні президент аналітичної компанії Disk/Trend. У ті часи, про які йде мова, Портер працював в "Memorex" - незалежній компанії, яка займалася виготовленням дискет. В 1973 році компанія ІВМ запропонувала нову версію дискети, на цей раз для системи 3704 Data Entry System. "Формат запису був зовсім іншим, і до того ж дискета оберталася в іншу сторону" - пояснив Портер. Вона забезпечувала можливість читання і запису і дозволяла зберігати до 256 кілобайт даних. У користувачів появилася можливість вводити дані з дискет, а не з перфокарт.
Принципова відмінність винаходу від всіх інших пристроїв запису заключалася в приводі флопі-диска, тут було два двигуна: один забезпечував стабільну швидкість обертання вставленої дискети, а другий переміщував головку читання-запису. Швидкість обертання першого двигуна залежала від типу дискети і була від 300 до 360 оборотів на хвилину. Двигун для переміщення головки в цих приводах завжди був кроковий. З його допомогою головки переміщувались, по радіусу, від краю до центра дискети однаковими інтервалами. На відміну від приводу вінчестера головки в флоппі дисководі не парять над поверхністю диска, а доторкаються до неї.
За словами Портера який тоді працював над настільними комп'ютерами - "восьмидюймова дискета для таких комп'ютерів була завелика" І в 1976-му році появились дискети розміром 5,25 дюйма.
Потрер згадує - "розмір нової дискети ми обговорювали дуже гаряче, цілу ніч просиділи в одному з барів Бостона. А відповідь нам підказав випадок - хтось звернув увагу на салфетку, підкладену під коктейль, її розмір був якраз 5,25 дюйма. Ми забрали її з собою і потім показали нашим інженерам, "якщо подібна дурничка користується попитом, то й хай наша дискета буде такого ж розміру"
Розвиток дискет, як відомо, не зупинився на розмірі салфетки і пізніше (у 1981 році) появилася відома зараз дискета на 3,5 дюйма, розроблена фірмою "Sony".
Ці дискети на 3,5 дюйма і об'ємом в 1,44 мегабайта живуть і по нині. Хоча зараз їх якість сильно погіршилась, якщо взяти якусь дискету виготовлену в 90-х роках то вона буде прекрасно працювати, а нові дискети витримують кілька циклів читання/запису після чого на них появляються дефектні сектора. Сильно погіршилась як якість дискет так і самих флоппі-дисководів, думаю це роблять для того, щоб остаточно викорінити дискети з ринку, можливо так і має бути, адже зараз доступні інші носії, які вміщають набагато більше даних, передають їх з більшою швидкість і менші по розмірах (флеш диски). Дискета прожила довге життя, компакт диски CD-R/RW DVD-R/RW думаю не протримаються так довго, подивимося, що буде з флеш пам'яттю.
Зліва на право, дискети: 3,5 / 5 / 8 дюймів